Ви полюбля́єте ходи́ти у похі́д? Я зо́всім ні та за́раз ви дізна́єтесь чому́. Одно́го ра́зу, коли́ мені́ було́ 19 ро́ків, ми з дру́зями ви́рішили піти́ у похі́д. Ми були́ молоди́ми та нам хоті́лось приго́д. Ми взяли́ пала́тки, ї́жу та все необхі́дне для но́чі в лі́сі. Це було́ лі́том, тому́ пого́да була́ те́пла. Ми збира́лись купа́тися в рі́чці та гра́ти у спорти́вні і́гри, готува́ти ї́жу на відкри́тому вогні́ та спа́ти в пала́тці під відкри́тим не́бом. Що мо́же бу́ти кра́ще?

¿Te gusta ir de acampada? A mí no, y ahora descubrirás por qué. Una vez, cuando tenía 19 años, mis amigos y yo decidimos ir de acampada. Éramos jóvenes y queríamos aventuras. Llevamos tiendas de campaña, comida y todo lo necesario para la noche en el bosque. Eso fue en verano, así que el tiempo era cálido. Teníamos la intención de bañarnos en el río y jugar a juegos deportivos, cocinar en el fuego (abierto) y dormir en una tienda a cielo abierto. ¿Qué puede ser mejor?

Вдень все було́ до́бре. Ми до́вго купа́лися, гра́ли у волейбо́л та збира́ли дро́ва у лі́сі. Наш обі́д був теж непога́ний. Ми ї́ли бутербро́ди та фру́кти, які прине́сли з до́му. Одна́к, вве́чері все пішло́ не так. Споча́тку, на́ша вече́ря ви́йшла зо́всім несма́чною. Виявля́ється готува́ти ї́жу на во́гнищі не так ле́гко, як здає́ться. В результа́ті на́ша карто́пля згорі́ла, а м’я́со було́ зана́дто жорстки́м. Ми посмія́лися над на́шою вече́рею, але́ з’ї́ли її.

Por el día, todo fue bien. Nos bañamos mucho tiempo, jugamos al voleibol y recogimos leña en el bosque. Nuestro almuerzo tampoco estuvo mal. Comimos bocadillos y fruta que habíamos traído de casa. Sin embargo, por la noche todo se torció. Primero, nuestra cena no salió nada rica. Al parecer, cocinar en una hoguera no es tan fácil como parece. Como resultado, las patatas se quemaron y la carne estaba demasiado dura. Nos reímos de nuestra cena, pero aún así la comimos.

Наступи́ла ніч. Та ра́птом ми зрозумі́ли, що ми були́ не одні́ в лі́сі. Навко́ло нас були́ ти́сячі комарі́в! Здає́ться, що комари́ теж були́ ду́же голо́дними. Ми миттє́во схова́лися від них у пала́тці. Одна́к, спа́ти у пала́тці ви́явилося не так приє́мно як ми очі́кували. Вночі́ ста́ло ду́же хо́лодно. Ми одягли́ на се́бе всю оде́жу, яку ма́ли. Мені́ ніко́ли рані́ше не було́ так хо́лодно! Я не спала́ всю ніч. Я зга́дувала свій дім, свою́ м’яку́ крова́тку та гаря́чий душ.

Llegó la noche. Y de repente, nos dimos cuenta de que no estábamos solos en el bosque. ¡Había miles de mosquitos alrededor nuestro! Parecía que los mosquitos también tenían mucha hambre. Nos escondimos de ellos en la tienda de campaña de inmediato. Sin embargo, dormir en la tienda no resultó tan agradable como esperábamos. Por la noche, hizo mucho frío. Nos pusimos toda la ropa que teníamos. ¡Nunca antes había pasado tanto frío! No dormí en toda la noche. Me acordaba de mi casa, mi cama suave y una ducha caliente.

Ра́птом ми почу́ли ди́вний шум. Яки́йсь звір ходи́в навко́ло на́шої пала́тки. “Це ведмі́дь” – прошепоті́в переля́каний Петро́. Ми теж зляка́лись. Наспра́вді, ми переляка́лись так си́льно, що на́віть не ди́хали. Споча́тку ми хоті́ли відкри́ти пала́тку та подиви́тись на зві́ра, але Петро́ нам не дозво́лив. Так ми до́вго сиді́ли у ти́ші та слу́хали як звір хо́дить та торка́є на́ші ре́чі.

De repente, oímos un ruido extraño. Algún animal estaba caminado alrededor de nuestra tienda de campaña. «Es un oso», susurró asustado Petró. Nosotros también nos asustamos. En realidad, pasamos tanto miedo que ni siquiera respirábamos. Al principio queríamos abrir la tienda y mirar al animal, pero Petró no nos dejó. Así que nos quedamos sentados en silencio durante mucho tiempo, escuchando cómo el animal caminaba y tocaba nuestras cosas.

Наста́в ра́нок. Звір уйшо́в. Звича́йно, ніхто́ з нас не спав вночі́. Ми ви́йшли з пала́тки вто́млені та черво́ні від уку́сів комарі́в. “Час сні́дати! – поду́мали ми. – Сніда́нок підні́ме на́стрій!” Ми почали́ шука́ти на́ші рюкзаки́ з ї́жею…але́ їх ніде́ не було́. Ми на́віть не могли́ в це пові́рити. Загадко́вий нічни́й гість вкрав всі на́ші проду́кти!

Llegó la mañana. El animal se había ido. Por supuesto, ninguno de nosotros había dormido durante la noche. Salimos de la tienda de campaña cansados y rojos por las picaduras de los mosquitos. “¡Es hora de desayunar!”, pensamos. “¡El desayuno nos levantará el ánimo!” Empezamos a buscar nuestras mochilas con la comida… pero no estaban en ningun lado. No podíamos creerlo. ¡El misterioso visitante nocturno había robado toda nuestra comida!

До обі́ду ми вже поверну́лися додо́му. “Як ви відпочи́ли у лі́сі?” – запита́ла моя мату́ся. Мені́ не хоті́лося розповіда́ти їй, що ми ї́ли горі́лу карто́пілю, не спа́ли всю ніч з-за ди́кого зві́ра та нічо́го не сні́дали. “Все було́ чудо́во”, – відповіла́ я та ви́рішила, що бі́льше ніко́ли не піду́ у похі́д.

Para la hora de comer ya habíamos vuelto a casa. “¿Qué tal descansasteis en el bosque?”, preguntó mi madre. No me apetecía contarle que comimos patatas quemadas, que no dormimos en toda la noche por culpa de un animal salvaje y que no desayunamos nada. “Todo fue maravilloso”, respondí y decidí que nunca más iría de acampada.